Місто Гамбург подарувало світу багато артистів, різних знаменитостей, відомих людей, вчених. Студенти-фізики з усього світу, зокрема Гамбургу, давно знайомі з Генріхом Герцом, німецьким фізиком, який зміг довести, що електромагнітні хвилі реально існують. Він зафіксував, що електромагнітні хвилі можуть поширюватися повітрям на різні відстані та зміг узагальнити, як об’єкти з різних матеріалів мають вплив один на одного при контакті. Далі на ihamburg
Роботи вченого у сфері електродинаміки дали змогу й впроваджувати рішення сучасного застосування світла. Також фізики використовують одиницю вимірювання частоти, яку назвали на честь Герца.
Життя науковця
Народився Генріх Герц у 1857 році у Гамбурзі. Його батько був євреєм, але прийняв християнство й діти у родині також виховувались як християни. Та все ж нацисти змогли зганьбити Герца після смерті через єврейське коріння, але його репутацію відновили після Другої світової війни.
Вчився молодий Генріх Герц у Вищій школі Йоганнеум у Гамбурзі. Він полюбляв наукові предмети, а ділі вивчав інженерну справу у Франкфурті. Його керівниками були Герман Гельмгольц та Густав Кірхгоф, який спеціалізувався на спектроскопії, дослідженнях випромінювання та теорії електричних кіл. Гельмгольц розробляв теорію зору, сприйняття звуку та світла, а також працював у сфері термодинаміки та електродинаміки. Такі взірці надихнули молодого науковця працювати з електромагнетизмом та в області контактної механіки.
Великі відкриття
У 1880 році Генріх Герц здобув ступінь доктора філософії й працював професором, викладаючи фізику та теоретичну механіку. Також писав докторську дисертацію, яку присвятив теорії електромагнетизму Джеймса Клерка Максвелла, який сформулював рівняння, що математично описують функції магнетизму та електрики. Свою роботу Герц зосереджував на цьому доказі й працював не один рік.
Він зміг створити дипольну антену, яка мала іскровий проміжок між елементами й саме з її допомогою вчений згенерував радіохвилі. У період 1879-1889 роками він проводив експерименти, де використовував магнітні та електричні поля для створення хвиль, які можна було виміряти. Він зрозумів, що швидкість хвиль така як і швидкість світла. Також він вивчав характеристики полів, виміряв їх величину, відображення та поляризацію. Його праця продемонструвала, що світло та інші хвилі, які він вимірював, були формою електромагнітного випромінювання, яке визначається за допомогою рівняння Максвелла. Вчений зміг довести, що електромагнітні хвилі дійсно поширюються у повітрі.
Також Генріх Герц зосереджувався на концепції з фотоелектричним ефектом, що з’являється, коли об’єкт з електричним зарядом швидко губить цей заряд під впливом світла, в його випадку ультрафіолетового випромінювання.
Варто зазначити, що вчений не вважав, що його експерименти з електромагнітним випромінюванням мали практичну цінність. Та без робіт Герца сучасне використання телебачення, радіо, супутникового мовлення, технологій зв’язку не існувало б і така наука, як радіоастрономія, спирається на роботу вченого.
Праці науковця
Також Герц проводив дослідження з контактної механіки, де вивчають об’єкти з твердої матерії, що стикаються один з одним. Розглядав питання з навантаженням, які об’єкти створюють один на одного і те, як тертя впливає на взаємодію між поверхнями. Це особлива сфера досліджень у машинобудуванні.
Вчений читав лекції та працював над дослідженнями до самої смерті 1 січня 1894 року. Він почав втрачати здоров’я за кілька років до смерті, які свідчили про онкологічний процес в його організмі. Книга “Die Prinzipien der Mechanik”, остання його публікація, була відправлена до друкарні за кілька тижнів до його смерті.