Видатних, розумних, дійсно величних жінок в історії Гамбурга є достатньо. Їх відкриття, діяльність, дослідництво має велику роль у розвитку міста. Мова буде про відому жінку Гамбурга — Гертруду Бінг. Історик мистецтва, ключова фігура Інституту Варбурга, спеціалістка по загробному життю античності в мистецтві епохи Відродження і просто жінка, яка досягла значних вершин у нелегкі для жінок періоди.
Науковиця також досліджувала історичні, соціальні та культурні теми у творах мистецтва та змогла змінити історію самого мистецтва XX століття. Її життя визначалось роботою редакторки зібрання творів Варбурга, лекцій Фріца Сакля, публікаціями Інституту Варбурга та його керівництвом. Маленька жінка мала таку велику силу трудівниці.
Життєва стежка
Народилася Гертруда Бінг 7 червня 1892 року у Гамбурзі у впливовій німецько-єврейській сім’ї, що мали бізнес імпорт-експорт предметів мистецтва класу люкс, який простягався між Гамбургом та Парижем. Її дядько Зіґфрід Бінг перший познайомив Париж з японським мистецтвом. Гертруда Бінг спершу здобувала освіту вчителя середньої школи й отримала диплом викладачки у 1912 році. Потім працювала у приватній школі, але хотіла продовжувати навчання в університеті, тому, отримавши Abitur у 1916 році, вивчивши філософію, психологію та літературу. У 1919 році її навчання було перервано, бо під час війни пішла працювати вчителькою у школу для хлопчиків у Гамбурзі.
В університет вона повернулася у 1920 році й це стало початком академічної кар’єри на шляху до Варбургського університету. Написавши дисертацію у Гамбурзькому університеті, вона була натхненною працювати далі.
Кар’єра науковиці
Невдовзі Гертруда Бінг стає помічницею Абі Варбург, який мав приватну бібліотеку, й там вивчала “загробне життя античності” в епоху Відродження. Вони вдвох з 1928 року по 1929 рік зробили дослідницьку подорож до Італії. Протягом поїздки переглянули твори мистецтва, які стали основою “Mnemosyne Atlas”, візуальний атлас зображень. Там зобразили еволюцію людських ритуалів, ідей, традицій, з’єднавши твори мистецтва різних періодів історії.
Після смерті Варбурга Гертруда Бінг управляла бібліотекою з Фріцом Сакслом та стала редакторкою зібрання творів Абі Варбурга, які опублікувала у 1932 році. Вона була важливим співробітником колективу бібліотеки й навіть забезпечувала передачу пам’ятних зібрань XX століття.
Варто зазначити, що після приходу націонал-соціалістів до керівництва, бібліотеку довелось вивезти з Німеччини. Влада забороняла працівникам інституту, особливо єврейського походження, читати лекції у Гамбурзькому університеті, а студентам не можна було користуватись його приміщеннями. Щоб запобігти переслідуванням “KWB” переїжджає в Лондон. Там Гертруда Бінг допомагала німецько-єврейській громаді отримувати візи та влаштувати життя в Англії.
У 1944 році “KWB” перейменували в Інститут Варбурга, який почав новий етап роботи у Лондонському університеті. Гертруда Бінг у 1946 році отримала британське громадянство. Працювала вона помічником директора до 1955 року й стала публічною особою бібліотеки, пояснювала її роботу приїжджим та фондам. Водночас залишилась редакторкою публікацій Інституту.
Директорка Інституту
У 1959 році Гертруда Бінг стала директоркою Інституту. З 1955 року по 1959 рік жінка очолила Варбурзький інститут та була професором у Лондонському університеті. У Гамбург Бінг повернулася у 1957 році й виголошувала промову на відкритті погруддя Варбурга у “Kunsthalle Hamburg”. Місто її дуже вразило, бо після війни встигло оновитися. Далі на ihamburg
Через два роки Бінг залишила посаду директора та стала почесною професоркою. Померла вона після хвороби у 1964 році на 82-му році свого життя.