Пандемія COVID-19 була екзаменом на витривалість для багатьох міст, але Гамбургу точно дісталося завдання із зірочкою. Місто-порт, де щодня перетинаються люди з усього світу, ще на старті COVID‑19 опинилося у вразливому становищі. Але замість паніки – дисципліна, замість гучних заяв – точкові рішення. Звісно, не обійшлося без бюрократичних гальм, плутанини в комунікаціях і тих самих тригодинних черг у мороз на тест. Ця стаття на ihamburg.eu – про те, як Гамбург лавірував між обмеженнями й свободою, про те, що показали аналізи на антитіла в медиків, дітей і навіть працівників похоронних бюро, а також про те, що з цього досвіду залишилось нащадкам.
Перші хвилі COVID-19 і локальні правила: як Гамбург на них реагував?
Перший підтверджений випадок COVID‑19 у Гамбурзі з’явився 27 лютого 2020 року. А приніс його 35-річний лікар, який щойно повернувся з Італії. І хоча тоді вірус був ще десь там, у телевізорі, дуже швидко він почав диктувати свої правила.
Спочатку, у 2020-му, була знайома всім ситуація: школи на замку, ресторани з табличкою «закрито до подальших вказівок», заборона на масові заходи. Далі – введення масок. Спершу лише в транспорті, потім у магазинах, а зрештою – майже скрізь, крім хіба що власної ванної кімнати.
Гамбург намагався бути гнучким, але ідей іноді було більше, ніж логіки. Введення комендантської години у квітні 2021 року – з 21:00 до 5:00 – викликало чимало нарікань. Бо з одного боку – так, треба стримувати поширення вірусу. А з іншого – чому пробіжка наодинці вночі раптом стала загрозою для громадського здоров’я?
Правила змінювалися швидко: від тотального локдауну – до «3G» (Geimpft, Genesen, Getestet – вакцинований; протестований той, хто одужав) і далі до «2G» (тільки вакциновані або ті, хто перехворів). Кожне нове обмеження супроводжувалося купою запитань, плутаниною в термінах і підвищеним попитом на pdf-файли з поясненнями.
Попри це, саме чітка локальна комунікація та швидке реагування – наскільки це було можливо в масштабах бюрократичної машини – допомогли місту пройти перші хвилі відносно стабільно. Не без труднощів, звісно, але й без апокаліпсиса.
Тестування й антитіла: що показали дослідження
Поки дехто вірив в імбир і оцет, а дехто з емігрантів – навіть у силу алкоголю, у Гамбурзі вирішили йти на вірус із науковим щитом. Тестування почали запускати масово ще до того, як це стало трендом у Європі: мобільні пункти, домашні набори, а згодом – обов’язкові тести для відвідування офісів, шкіл і навіть перукарень.
Але найцікавіше – це дослідження рівня антитіл у мешканців. І тут гамбурзькі науковці не пасли задніх. У 2020–2021 роках провели низку досліджень на наявність антитіл у мешканців – і результати виявилися менш оптимістичними, ніж сподівались. Наприклад, серед працівників амбулаторної допомоги лише 4,4 % мали антитіла в жовтні 2020-го, хоча вони щодня контактували з пацієнтами (Schablon A. та ін., MDPI, 2023).
Ще в одному дослідженні вивчали сироватку працівників похоронних бюро – так, навіть туди дійшов науковий інтерес. Там, попри специфіку професії, рівень інфікованих теж був нижчим, ніж очікувалося.
Ці дані наштовхували на думку, що перші хвилі в Гамбурзі минули не так масштабно, як у деяких інших регіонах. Менше прихованих заражень – менше природного імунітету. Водночас це означало, що вакцинація буде критично необхідною.
У 2022 році додалися дані щодо дітей – в одному з досліджень на понад 6000 школярів виявили, що антитіла зберігаються щонайменше 12 місяців після інфекції (d-nb.info, 2023). Це дало надію, що колективний імунітет – це не міф, а питання часу й доброго планування.
Якщо подивитись на ще деякі цифри, стає ясно, що діяльність вірусу в Гамбурзі мала свої «витки» – наприклад, на початку січня 2022 року семиденна інцидентність (кількість нових випадків на 100 000 осіб за тиждень) у місті сягнула 463,3 – майже вдвічі більше за середнє по Німеччині. А ще цікава різниця між районами: у деяких частинах міста навесні 2021‑го показник був понад 250, тоді як в інших – нижчим за 50.
Ці коливання нагадують: навіть у місті‑порті з відносно хорошою інфраструктурою пандемія не проходила одноманітно. Наявність ситуацій, коли вірус «вибухав» більше в певних мікрорайонах, підкреслює роль соціальних і просторових чинників.
Поведінка мешканців і довіра до заходів
Теоретично німці – народ дисциплінований: якщо написано «вхід тільки в масці», то в масці буде навіть собака. Але пандемія показала, що й у Гамбурзі є місце як для спротиву, так і для здорового скепсису.
На перших етапах більшість мешканців дійсно підтримували обмеження – особливо коли поруч звучали сирени «швидких» і в новинах показували переповнені відділення. Але з кожним новим локдауном терпець погрожував от-от урватися. Особливо після випадків, коли правила виглядали більше як бюрократичні ребуси, ніж як реальні заходи безпеки.
Згідно з даними European COvid Survey, який частково реалізовувався в співпраці з Університетом Гамбурга, прихильність до маскового режиму й соціального дистанціювання з часом знижувалася. Молодь була менш охоча дотримуватись інструкцій, натомість люди старшого віку демонстрували більшу обережність – не в останню чергу через страх ускладнень.
Ще одна цікава річ: у багатьох сформувалась чітка межа між довірою федеральній владі та місцевим чиновникам. І доволі цікаво, що гамбурзька адміністрація отримувала більше кредиту довіри, зокрема за прозору комунікацію та спроби адаптувати правила до міської ситуації.
Що змінилося після пандемії
COVID‑19 не залишив по собі згарища, але багато що змінилося. У Гамбурзі це помітно в тому, як тепер працюють міські служби, лікарні, школи. Що й казати – інакше поводяться навіть самі мешканці міста.
Охорона здоров’я стала темою для політичних дискусій і водночас – пунктом у щоденнику кожного бюргера. Місто активніше інвестує в цифровізацію медичних послуг, удосконалює логістику тестування й вакцинації – досвід, здобутий у найгостріші місяці, перетворився на інструкції на випадок наступної надзвичайної ситуації.
У школах залишились гібридні моделі навчання – не через лінь, а як альтернатива на випадок нових спалахів вірусів чи чогось іншого, що паралізує звичний спосіб життя. Комунальні служби мають чіткіші протоколи дій у кризових ситуаціях, а в лікарнях з’явилися додаткові резерви, які ще кілька років тому здавались фантастикою.
На вулицях стало менше людей у масках, але більше тих, хто уважніше ставиться до особистої гігієни. У місті виникла позитивна тенденція – приділяти більше уваги літнім людям і тим, хто має хронічні хвороби, а також стали активніше прислухатися до власного самопочуття. І хай це звучить трохи пафосно, але частина гамбуржців почала сприймати турботу про інших як щось більше, ніж ввічливість. Тепер це радше норма, як і медична допомога для біженців.
Звісно, ніхто не знає, чи буде наступна пандемія на кшталт коронавірусної, а якщо буде – то коли. Але скидається на те, що в Гамбурзі вже не сподіваються на диво чи на те, що якось обійдеться. Тепер тут докладають більше зусиль підготуватися до лиха завчасно, навіть якщо доведеться запастися зайвами рулонами туалетного паперу в підвалі.