Протягом століть євреям часто не мали права жити у місті Гамбург. Релігійні переслідування, економічні обмеження та політичні фактори значно впливали на їхнє життя.
Вже до початку Другої світової війни Гамбург вважали однією з найбільших єврейських громад Німеччини. Ці люди відігравали значну роль в економічному та культурному житті міста. Однак з початком правління нацистського режиму ситуація для євреїв дуже погіршилась. Далі на ihamburg.
Початок переслідувань
З давніх-давен євреїв переслідували по релігійних мотивах. До кінця XIX століття переслідування євреїв почали обґрунтовувати не лише релігійними, а й псевдонауковими расовими теоріями. На думку тогочасних расистських ідеологів, євреї мали нібито характерні фізичні особливості, наприклад, вигнутий ніс та негативні риси характеру, такі як жадібність.
З приходом до влади націонал-соціалістів у Гамбурзі почалися переслідування багато груп людей. Нацистська ідеологія охоплювала сильний расовий антисемітизм. Незалежно від релігійного спрямування євреїв вважали “расою”. І ця раса вважалася “нижчою”, а от німецький народ називали “арійцями” — “вищою расою”.
У 1933 році було прийнято спеціальний закон через який багато державних службовців євреїв звільнили з державної служби Гамбурга. Усі євреї піддавалися дискримінації, яка досягла апогею під час Голокосту. З ними жорстоко поводилися, ображали, соромили та позбавляли всіляких прав. Також почалися обмеження прав німецьких євреїв. Це стосувалося заробляння грошей, користування повним громадянством, здобуттям освіти. З 1 вересня 1941 року кожен єврей мав прикріпити до свого одягу жовту зірку Давида, “Єврейську зірку”, щоб її бачили всі люди.
Варто зазначити, що у 1935 році німецьких євреїв позбавили громадянства та заборонили брати шлюб з німцями-неєвреями. Також Сенат Гамбурга навіть запланував очищення єврейського кладовища. Кістки загиблих та сотні надгробків перенесли на єврейське кладовище у Гамбурзі-Ольсдорфі у 1937 році.
“Кришталева ніч”
У ніч з 9 на 10 листопада 1938 року по всій Німеччині, зокрема у Гамбурзі, відбувалися масові напади на єврейські установи, бізнеси та синагоги. Ця ніч відома всім під назвою “Кришталева ніч” (Reichspogromnacht). У гамбурзькому районі Grindelviertel, який ще називали Малим Єрусалимом через велику кількість єврейських жителів, багато людей зібралося навколо синагоги на Борнплац. Вони почали розбивати скло, кричати й врешті піддали вогню молитовні будинки, синагоги. Були зруйновані тисячі єврейських квартир, магазинів і навіть кладовищ. Також було заарештовано та вбито багато людей.
Пожежній команді не можна було втручатися та приборкувати вогонь, бо тільки будинки німців-арійців дозволено рятувати. Погром відбувся не тільки у синагогах чи магазинах, а й у будинках дітей та літніх людей. Понад 700 євреїв було відправлено до концтабору Фульсбюттель, а пізніше депортовано в інші табори. Ця подія стала поворотним моментом, після якого репресії євреїв перетворилися у відкритий терор.
Концентраційні табори та знищення громади
У 1941 році розпочалися масові депортації євреїв з Гамбурга. Багатьох відправили до Мінська, Лодзя та Риги, а починаючи з 1942 року депортаційні поїзди відправлялися в Освенцим і Терезієнштадт. Такі відселення привели до знищення єврейської громади міста.
У листопаді 1941 року ще 1955 євреїв доставили двома транспортами з Гамбурга до Мінська, де вони почали виконувати примусові роботи. Багатьох людей розстріляли у травні й вересні 1943 року, ще частина задихнулися вихлопними газами у вантажівках. Серед депортованих був доктор Йозеф Карлебаг, рабин Гамбурга, зі своєю дружиною та трьома доньками. У таборах він таємно організував шкільне навчання і надає релігійну допомогу. Навесні 1942 року його разом із сім’єю розстріляли у лісі.
Ув’язнених у Колафу” піддавали тортурам, били собачими батогами, ніжками стільців і шкіряними ременями. До фізичного насилля додавали інсценовані розстріли та різні форми психологічного терору. Ув’язнених катували до смерті, а вбивства часто маскували під самогубства. В обхід розслідуванню тіло швидко відправляли в крематорій для спалювання. Люди виконували найтяжчі роботи, а їжі для них давали критично мало. Також не було проточної води та лікарів. Інколи звільняли лише нешкідливих або душевнохворих. До кінця періоду націонал-соціалізму з Гамбурга депортували ще майже 4000 людей. Багато посадових осіб міста, які брали участь у депортації та вбивствах так і не постали перед судом. Багато з них залишилися на своїх посадах навіть після закінчення нацистського правління.
Вшанування жертв
Після закінчення Другої світової війни вся Німеччина, зокрема Гамбург, почали процес переосмислення своєї ролі в Голокості. У сучасності у місті є кілька меморіалів, які вшановують пам’ять єврейських жертв нацистського режиму. Такі пам’ятники нагадують про страшні події минулого й вчать майбутні покоління не допустити подібні злочини та війни у майбутньому.
По всьому Гамбургу встановлені маленькі латунні плитки, вмонтовані в бруківку перед будинками, де жили вбиті та депортовані євреї. Це так звані “камені спотикання” — проєкт художника Гунтера Демніга, що увічнює пам’ять жертв Голокосту.
Використані джерела:
- https://geschichtsbuch.hamburg.de/epochen/nationalsozialismus/
- https://geschichtsbuch.hamburg.de/epochen/nationalsozialismus/das-kolafu-ein-gefaengnis-wird-konzentrationslager/
- https://geschichtsbuch.hamburg.de/epochen/nationalsozialismus/die-entrechtung-der-hamburger-juden/
- https://www.ndr.de/geschichte/chronologie/zweiter_weltkrieg/Hamburg-1940-NS-Regime-startet-systematische-Deportationen,deportation164.html