Гамбург славиться розвиненою мережею міського таксі, яка значно поліпшує життя сучасним мешканцям мегаполіса. “Впіймати” машину можна прямо на вулиці, також можна оформити замовлення телефоном або через мобільний додаток. Але так було не завжди. Був час, коли таксі в місті на Ельбі тільки з’являлося і вважалося дивиною. Пропонуємо познайомитися з історією таксі в Гамбурзі та деякими цікавими фактами. Далі на ihamburg.eu.
Історія появи таксі в Гамбурзі
Історія таксі бере початок у 17-18 століттях, коли у великих європейських містах, таких як Париж та Лондон, з’явилися перші наймані кінні екіпажі. Їх називали “фіакрами”, і вони надавали послуги перевезення за плату. Екіпажі можна було найняти на спеціальних стоянках або зупинити прямо на вулиці. Поступово система стала більш організованою: запроваджувалися фіксовані тарифи, ліцензії для візників і навіть перші правила дорожнього руху.
До кінця 19 століття кінні екіпажі замінило моторизоване таксі. Його поява пов’язана з ім’ям Фрідріха Луцмана – німця, який працював слюсарем та займався обслуговуванням карет для дворянської знаті. У 1893 році він придбав автомобіль “Вікторія”. Фрідріх Луцман став одним із перших власників механічного транспорту. Він їздив на “Вікторії”, а коли знаходилися охочі покататися, він питав, скільки йому готові заплатити.
З Луцманом було легко домовитися – фіксованої ціни у нього не було, він орієнтувався на фінансові можливості своїх перших клієнтів. Через десять років Фрідріх збудував власний автомобіль. Його невелика майстерня у Дессау згодом стала великою автомобільною фабрикою. А його ідея використовувати автомобіль для пасажирських перевезень швидко поширилася іншими великими містами Німеччини, зокрема у Гамбурзі, а потім і в інших розвинених країнах.
Поява таксометра
Гамбург став першим містом у світі, в якому впровадили таксометри та стандартизовані тарифи. Ще у 1880-х роках, коли містом на Ельбі їздили кінні екіпажі, в них почали встановлювати спеціальні лічильники. Їх винайшов Вільгельм Фрідріх Недлер. Пристрої називалися “Taxanom”, і гамбурзька влада, разом із міським поліцейським управлінням, випустила докладні правила експлуатації лічильників на кінних візках. Тарифи було зафіксовано, а їх дотримання контролювалося законом.
Коли наприкінці 1890-х років у Гамбурзі почали з’являтися моторизовані автомобілі, що пропонували послуги пасажирських перевезень, для них також застосовувалася система платних перевезень з точним урахуванням вартості поїздки. Пізніше конструкція таксометра була вдосконалена, а сам термін “taxameter” закріпився на практиці, поширившись з Гамбурга до інших німецьких міст, таких як Берлін і Лейпциг.
Історія таксі у 20 столітті
На початку 20 століття моторизовані таксі швидко витіснили кінні екіпажі. Гамбуржці, як жителі міста, що інтенсивно розвивається, віддали перевагу швидкості та комфорту пересування. Кінські візки, як і раніше, зустрічалися на дорогах, але частіше це було на околицях міста. Транспортна інфраструктура стрімко розвивалася, і таксі в Гамбурзі стали важливим елементом громадського транспорту.
Число автомобілів збільшувалося, з’являлися організовані стоянки та диспетчерські служби. Водії могли працювати самостійно або влаштовуватися на роботу в компанії. Хоча робота на себе здавалася більш перспективною, місцеві жителі більше довіряли службам таксі. Багато водіїв влаштовувалися в такі служби, що дозволяло уникати періодів простою автомобіля та забезпечувало стабільний дохід.
Під час Другої світової війни розвиток таксі практично зупинився. Гамбург сильно постраждав від військових дій, авіаударів та постійних бомбардувань. Автопарки великих компаній було частково знищено. До того ж був гострий брак палива та запчастин. Все ж транспортна система міста на Ельбі почала відновлюватися відразу після закінчення війни. Після відновлення житлових кварталів у місто почали повертатися місцеві жителі, які втекли до сусідніх регіонів. Громадський транспорт ще не функціонував, тому таксі стали важливим способом пересування.
У 1950–1960-ті роки таксомоторна галузь у Гамбурзі активно розширювалася. Збільшувалася кількість ліцензій, оновлювався автопарк, а також розвивалися радіодиспетчерські служби, які дозволяли замовляти машину телефоном. Таксі ставали дедалі доступнішими для населення, а стандарти обслуговування поступово підвищувалися. До кінця 20 століття у Гамбурзі вже функціонувала добре організована система таксі з чіткою структурою.
Колір пудингу або слонової кістки
До 1971 року таксі в Гамбурзі, як і в інших містах Західної Німеччини, було пофарбовано в чорний колір, рідше – в інші. Потім міністр транспорту ухвалив, що всі таксі мають бути одного кольору. Було обрано відповідний світло-бежевий відтінок з кодом “RAL 1015”. У народі його називають кольором пудингу чи слонової кістки. Завдяки введенню єдиного стандарту у 1971 році, таксі легко впізнаються у потоці транспорту. А ще пасажири можуть швидко відрізнити ліцензійне таксі від приватних автомобілів.
Вибір кольору пояснюється тим, що відтінок “RAL 1015” виділяється на дорозі, що підвищує безпеку пішоходів і пасажирів. А ще новий колір зробив поїздки на таксі комфортнішими. Автомобілі, пофарбовані в чорний, швидше нагрівалися на сонці, і переносити поїздки в спеку було непросто.
Власники автопарків Гамбурга відзначали ще одну перевагу фарбування таксі у колір пудингу. Бруд та дрібні подряпини ставали менш помітними, а машини рідше вимагали миття. Попри розвиток нових сервісів і технологій, класичний бежевий колір залишається символом гамбурзького таксі.
Сучасний ринок таксі
У наш час ринок таксі в Гамбурзі – це чітко налагоджена та суворо контрольована місцевою владою система. У місті є кілька великих ліцензійних компаній, які зобов’язані відповідати певним стандартам. Як і наприкінці 19 століття, у наш час у кожному таксі встановлено лічильник. Водії проходять регулярну перевірку стану здоров’я та мають спеціальний дозвіл, який дає право займатися перевезенням пасажирів. Все це робить таксі в Гамбурзі безпечним та надійним видом транспорту.
З початку 21 століття ключову роль відіграють мобільні застосунки, такі як “Uber”, “Bolt” та “Free Now”. Вони дають можливість користувачам замовляти поїздки у кілька кліків, відстежувати автомобіль у реальному часі та оплачувати поїздки без готівки. Це суттєво змінило поведінку клієнтів та підвищило вимоги до швидкості та якості обслуговування. Замовлення таксі телефоном стало рідкістю. Більшість гамбуржців користуються мобільними застосунками, а в екстрених ситуаціях ловлять машину на вулиці.
Важливою тенденцією останніх років стала цифровізація процесів, що впроваджуються у компаніях, які пропонують послуги таксі. Фахівці впроваджують системи штучного інтелекту для оптимізації маршрутів, зниження часу очікування та розподілу замовлень між водіями. Також розвивається інтеграція з іншими видами транспорту. Наприклад, в одному мобільному додатку таксі можуть поєднуватися з громадським транспортом.
А ще увага приділяється екологічності. У Гамбурзі, як у сучасному європейському місті, активно впроваджуються електромобілі та гібридні таксі. Це пов’язано з посиленням екологічних вимог і прагненням знизити викиди. Міська влада стимулює перехід на більш екологічний транспорт, пропонуючи пільги та субсидії.
