На початку ХХ століття на фармацевтичному ринку з’являлися препарати, які стимулювали розвиток медицини. Одним із ключових винаходів став прокаїн, розроблений німецьким хіміком Альфредом Ейнхорном, який революціонізував безпечну анестезію для хірургії та стоматології.
Його відкриття стало справжнім проривом у медицині XX століття, дозволивши хірургам та стоматологам проводити операції без болю, а пацієнтам — отримати ефективне полегшення. Хоч сам Ейнхорн не здобув великої слави чи матеріальної винагороди, його винахід змінив історію медичної практики. Далі на ihamburg.eu.
Трохи історії
У другій половині 19 століття найпоширенішим місцевим анестетиком, що застосовувався у медицині, був кокаїн. Вперше його вивів у 1860 році німецький хімік та фармацевт Альберт Німанн. Стало зрозуміло, що кокаїн є алкалоїдом, який має властивості, що сприяють знеболюванню. Альберт Німанн помер у молодому віці, але його відкриття продовжили використовувати інші відомі вчені, фізики, хіміки та фармацевти.
У 1880-х роках кокаїн застосовували під час проведення хірургічних маніпуляцій. Незабаром стало зрозуміло, що кокаїн є не тільки ефективним, а й небезпечним для здоров’я. Постійне застосування речовини викликає звикання і має токсичні властивості, надаючи руйнівний вплив на організм.
За менш як 10 років було зафіксовано близько 200 випадків токсичної реакції на кокаїн серед пацієнтів. І мінімум у 13 випадках було зафіксовано смерть. Було зрозуміло, що для використання у медицині необхідно шукати альтернативний, безпечніший засіб. А застосування кокаїну, як місцевого анестетика, було припинено.
На початку 1900-х років у світі фармацевтики заговорили про нову анестезуючу речовину. А відкрив його уродженець Гамбурга – Альфред Ейнхорн.
Винахід прокаїну
Альфред Ейнхорн народився у 1856 році у Гамбурзі у родині комерсанта. Його батьки були заможними людьми, тому могли дозволити своєму синові якісну освіту. Після смерті батьків він переїхав до родичів. Альфред закінчив школу в Берліні, а потім навчався у Лейпцизькому університеті, одному з найдавніших університетів світу, вивчаючи хімію. Потім він вступив до Тюбінгенського університету, де продовжив вивчати органічну хімію та захистив докторську дисертацію.
Після практики у різних містах Німеччини, Альфред Ейнхорн почав працювати у власній лабораторії. Він зайнявся розробкою аналога кокаїну, прагнучи винайти таку синтетичну речовину, яка стане ефективним анестетиком, але буде безпечною для організму. Хімік зібрав цілу команду учнів, котрі працювали під його керівництвом. Вони мали завдання досліджувати структуру кокаїну, щоб зрозуміти механізм дії анестезуючих компонентів.
Понад 10 років старанної роботи, випробувань та експериментів принесли свої результати. У 1904 році Альфред Ейнхорн запатентував винайдений хімічний склад, який назвав “прокаїн”. Вже у 1905 році ця речовина стала стандартним місцевим анестетиком, який отримав широке застосування у стоматології та хірургії. Хоча його знеболювальні властивості були трохи слабшими, безпека цієї речовини була основним вирішальним фактором на користь його використання в медичних цілях.
До речі, Альфред Ейнхорн оголосив про “нові ліки”, які можуть замінити кокаїн ще у 1900 році. Але виявилося, що ті синтетичні речовини, які вдавалося винайти все ж мали побічні ефекти. Альфред Ейнхорн прагнув бездоганного результату. Він хотів досягти того, щоб запропонований ним препарат виявився безпечним і практично не мав протипоказань. Тому з 1900 до 1904 року він займався удосконаленням своєї формули.
Що було далі?
Одним з перших у своїй лікарській практиці прокаїн, який пізніше почали називати новокаїном, випробував Генріх Браун – відомий німецький хірург. Він випробував дію нової речовини на собі, вводячи її в передпліччя і спостерігаючи за реакцією. Пізніше він почав застосовувати новокаїн при хірургічному лікуванні інших, за що набув всесвітньої популярності.
До речі, через десятиліття колеги Генріха Брауна розповіли про те, скільки пошкоджень та некрозів було на шкірі хірурга. Він випробував на собі кожен анестетик, який винаходили хіміки, та перейшов до широкого застосування новокаїну лише тоді, коли переконався у його ефективності та безпеці.
Цікаво, що ім’я Альфреда Ейнхорна залишалося у тіні. Славу та нагороди отримували лікарі, які використовували новокаїн та рятували життя людей. А матеріальний прибуток отримували великі фармацевтичні компанії, що випускали новокаїн у різних лікарських формах. Ейнхорн продовжив працювати у своїй скромній лабораторії. Він був не лише успішним дослідником, а й прославився як чудовий педагог. До кінця свого життя у 1917 році він був професором Мюнхенського університету. Серед його учнів були талановиті молоді люди, яким у майбутньому також вдалося стати успішними хіміками та вченими.
У наш час новокаїн, як і раніше, використовується в стоматології, а в інших сферах медицини його частіше замінюють лідокаїном. Лідокаїн був відкритий у 1943 році і виявився ефективнішим. А з 1904 до 1943 року новокаїн вважався еталоном серед усіх місцевих анестетиків, які були доступні на той час.