Гамбург — це місто велосипедистів та пішоходів. Для пересування на цьому двоколісному транспорті створено всі умови, бо існує ціла мережа велосипедних доріжок, платних та безкоштовних паркувань. Перевозити велосипед можна практично на будь-якому виді транспорту, але так було не завжди.
Понад 100 років тому делегації з Копенгагену приїжджали у місто на Ельбі, щоб побачити зразкові велосипедні маршрути. Варто трохи дізнатись про велосипедну історію Гамбурга, бо мегаполіс рано став важливим велосипедним містом. Більше на ihamburg.eu.
Початок історії
Карл Дрейс у червні 1817 року відправився вулицями Мангайма на сконструйованій ним ходовій машині. Винайдений засіб пересування вимагав балансування, коли ноги по черзі відштовхувались від землі. Дворяни називали новинку “hobby horse”, англійською. Вона приносила багато задоволення й швидко досягла Гамбурга. “Mechanikus Wollenschläger” зробив та займався продажем копій у 1818 році, але успіху практично не було, бо у місті було мало заможних людей, відповідно клієнтів.
Декілька десятиліть про майбутній велосипед забули до того періоду, коли П’єр та Ернест Мішо, французькі інженери, встановили на нього педалі. Це сталося у Парижі у 1860-х роках. Такий примітивний великий велосипед з дерев’яними шинами, які обшили залізом з Франції поширився на весь Гамбург. Вже у 1868-1869 роках перші велосипедисти катались вулицями Гамбурга та Альтони. Вони також створили свої власні клуби, а деякі виробники почали продавати власну продукцію, але велоспорт знову швидко зник.
Друге відродження
1880 року відбувся наступний запуск з Великобританії. Велосипед спершу називали “bicycle” й це був досить високий транспорт, де переднє колесо виглядало цікаво. У поєднанні з міцними та легкими спицями та гумовими шинами забезпечувало легку поїздку та більшу швидкість.
У Гамбурзі знов згадали про велосипедний спорт. Клуб Альтони (1869-1880 роки) створили з велосипедного клубу Аймсбюттеля, 1882 року — Гамбурзький велосипедний клуб, а у 1883 році велосипедний клуб Хаммонія. Вони, згуртувавши чоловічу буржуазію, вважали себе елітою, яка вірить у технологічні відкриття. Вартість такого транспорту була досить високою, тому доступний він був не для всіх.
Популярність велосипеда
У 1890 році безпечний велосипед прийшов на заміну високому страшному колесу, вважався тоді досконалим, бо мав ланцюговий привід та пневматичні шини. Потреба у такому транспорті зростала й почалось все більше обслуговування німецьких виробників велосипедів й таких виробників з Гамбурга — “Hammonia та Continental” (потім “Panzer”). Великі обсяги дешевого імпорту з США призвели до різкого падіння цін й все більше жителів міста могли купувати собі велосипеди.
Велосипеди для жінок дозволяли їм навіть кататись у спідницях. Робітники також поринули у велоспорт й почали формувати клуби — “Асоціація робітників та велосипедистів Гамбурга і його околиць”, а через 2 роки — “Конфедерація робочих та велосипедистів “Солідарність”. У 1900 році багато установ зрозуміли користь велосипеда для певних завдань. Пожежники, поліція, пошта та лікарні почали використовувати велосипед. З’явились служби велосипедних кур’єрів, наприклад “Бюро кур’єрів для хлопчиків-посильних”, яке заснували у 1908 році на Ferdinandstraße.
Вантажні велосипеди перевозили містом товари, доставляли продукти між підприємствами та магазинами. Після 1900 року у Гамбурзі велосипед увійшов у життя, як обов’язковий вид транспорту.
Наявність велосипеда відкрило нові можливості для відпочинку місцевим жителям. У вихідні люди їхали на велосипедах за місто, щоб відпочити від важких умов праці. З того часу велосипедне життя Гамбургу дуже насичене й кожен мешканець любить цей вид транспорту за зручність, мобільність та економію.