Гамбург подарував світові багато відомих особистостей, які зробили значний внесок у життя міста. Одним з музичних діячів ганзейського міста є Йоганнес Брамс — всесвітньо відомий композитор, диригент, піаніст. Під його симфонії засинають діти, вони звучать як головні мелодії різних телеефірів, твори ввійшли у стандартний репертуар всіх основних симфонічних оркестрів світу. Далі на ihamburg
Йоганнеса Брамса вважають найвидатнішим композитором XIX століття й провідним музикантом епохи романтизму. Берлінський філармонічний оркестр у 2008 році отримав премію “Ґреммі” за альбом “Брамс: німецький реквієм”. Його твори відомі далеко за межі Північної Німеччини.
Життя композитора
Народився Йоганнес Брамс 7 травня 1833 року у Гамбурзі у бідному районі Gängeviertel. Його батько був професійним музикантом, контрабасистом Гамбурзького філармонічного товариства, тому хлопчик з семи років вже грав на фортепіано. До моменту, коли він став підлітком, вже був досвідченим музикантом й заробляв гроші, щоб допомогти родині. У 15 років вперше виступав перед гамбуржцями.
У 1853 році Йоганнес Брамс заприятелював з німецьким Робертом Шуманом, композитором та музичним критиком. Вони досить швидко зблизились і Шуман бачив у меншому другові надії на музичне майбутнє. Він вважав Брамса генієм й вихваляв його у статтях, що допомогло молодому чоловікові стати відомим у світі музики.
З історичних фактів відомо, що коли Шуман захворів у 1854 році, то Брамс допомагав його дружині Кларі й закохався у неї. Жінка не відповіла взаємністю і навіть після смерті Шумана вони залишились просто друзями.
Робота композитора
Йоганнес Брамс декілька років працював на різних посадах. Був диригентом жіночого хору у Гамбурзі та не забував писати власну музику. На початку 1860-х років він їздив до Відня, а вже у 1863 році став директором хорового колективу, де працював над сучасними та історичними творами а капела. У Відні композитор був досить популярним й також три сезони керував Віденським філармонічним оркестром.
У 1868 році він нарешті закінчив “Німецький реквієм” — це композиція, що заснована на біблійних текстах. Його часто вважають найважливішим твором хорової музики, що створили у XIX столітті. Цікавий твір об’єднав сольні голоси, змішаний хор та повноцінний оркестр. У 1880-ті та 90-ті роки вже XX століття зростала кількість робіт композитора. Це були “Фортепіанне тріо №3 до мінор”, “Подвійний концерт ля мінор” та інші. Також завершив “Струнний квінтет сіль мажор” та “Струнний квінтет фа мажор”.
Особистість музиканта
Брамса вважали впертим та безкомпромісним, з дорослими він часто був різким, а от до дітей виявляв м’якість, давав їм цукерки. Музикант дуже полюбляв природу й часто гуляв лісом. За останні десятиліття писав камерні музичні твори з Річардом Мюльфельдом, кларнетистом.
Останні роки життя Йоганнес Брамс проживав у достатку, бо його музика добре продавалася. Варто додати, що музикант був перфекціоністом і часто знищував готові твори, які здавалися йому неідеальними. Так зникли його 20 струнних квартетів. Вже у поважному віці він закінчив “Життя Ернста Джезанжа”, основою якого були твори Нового Заповіту та єврейської Біблії.
І хоч музикант довгий час працював у Відні, але прив’язка до рідного Гамбурга залишалася. Він сумував за вуличками, архітектурою і був щасливим, коли приїжджав до міста. Та віденський період був найбільш творчим. Саме там він створив найвідоміші оркестрові, камерні, хорові твори, симфонії, пісні, фортепіанну музику. Помер композитор 3 квітня 1897 року.
На честь нього у гамбурзькому торговому домі створено музей Брамса. Там є повне зібрання його творів та невелика бібліотека. Співробітники завжди можуть розповісти про життя Йоганнеса Брамса та про експонати, які представлені у музеї.